Мозаїка життя по А Богомазову


Майже сорок років ім’я опального авангардиста Олександра Богомазова було знайоме тільки вузькому кругу фахівців. А твори художника зберігалися його вдовою в її крихітній кімнатці. Між іншим, в будинку, що знаходиться пліч-о-пліч з Художнім інститутом.

Тільки в 1966 році, під час так званої «хрущовської відлиги», київські письменники на чолі з Павлом Загребельним в своїй будівлі на Банковій напівлегально виставили невелику кількість робіт Олександра Богомазова. І «плем’я молоде, незнайоме» прийняло їх із захопленням. Але, як відомо, відлига, на жаль, недовговічна. А час сонячної весни ніяк не наставав.

Лише через шість років промайнула ще одна «весняна ластівка» - вернісаж з 12 картин майстра, переданих вдовою художника на вічне зберігання в Центральний госархив-музей літератури і мистецтва України.
До речі, саме старшому науковому співробітникові цієї організації Ларисі Ськріцкой ми зобов′язані можливістю ознайомлення з науково-теоретичною спадщиною нашого геніального земляка, зокрема, з його листуванням з дружиною. Писав-то Олександр Богомазов на поганенькому папері. З часом вона зітліла. А Лариса Ськріцкая - в пориві серця, безоплатно - передрукувала безцінні сторіночки на машинці.
І зберегла цей фонд.

Між іншим, і останню свою картину майстер вимушений був писати на старому полотні, на обороті портрета, датованого 1914 роком.

«Це потрібно не мертвим - це потрібно живим»

В 1991 році, напередодні першої персональної виставки Олександра Богомазова на його батьківщині в Національному музеї українського мистецтва (нарешті!) з’явився альбом-каталог творів нашого видатного художника. Зі вступною статтею мистецтвознавця Едуарда Димщица.


Tags: , , , ,

Художники - авангардісти 20 століття


Схожі записи

This entry was posted on Friday, February 27th, 2009 at 09:15 and is filed under Художники - авангардісти 20 століття. You can follow any responses to this entry through the feed. Both comments and pings are currently closed.