Ладомір Мальовіч



Опівнічна година художника відміряна здвоєною стрілкою Адміралтейської голки. І кораблик пливе, вітрила - Мальовіча. Сам він жив неподалеку, на Ісаакиевськой площі.

«Хтось там і тривожний і страшний, в димній заграві вуличного жарту приберіг мені небагато свинець». Дізнавшись про вбивство Кирова, Казимир Северинович, як згадувала його єдина дочка Уна, дав їй рубель, щоб школярі зібрали на вінок. Марення бритви ставало дійсністю.

Очевидець незримого, Павло Філонов, до голодної смерті в обложеному Ленінграді експериментуватиме на тему «формули пролетаріату». Лесь Курбас вже приречений. Як і Мандельштам. «Гостя страшна» на мітлі, а не на «чорній марусе» вже стукається до Михайла Булгакову.

«Хотіли б всі поіменно назвати…»

Урну з прахом Мальовіча поховали в Немчиновке. На могилі був встановлений білий куб з чорним квадратом, виконаний учнем Мальовіча - Миколою Суетіним. Але… кораблик поплив. Після війни надгробка вже не було, а могила була розорана під озимину.

15 років тому на умовному місці поховання художника вдалося поставити пам’ятний камінь. На маленькій поляні, перед неосяжним морем скошених полів, поблизу молодих струнких і скорботних дерев, трохи зворушених осіннім західним загаром. День був безвітряний, ясний, холодний.

На вершинах завжди холодно.

В небі на південь, над Немчиновкой і Пархомовкой, безтурботним клином потягнулися журавлі.

Джерело: cn.com.ua


Tags: , , , ,

Художники - авангардісти 20 століття


Схожі записи

This entry was posted on Wednesday, March 11th, 2009 at 09:15 and is filed under Художники - авангардісти 20 століття. You can follow any responses to this entry through the feed. Both comments and pings are currently closed.