Київ 1910-30-х років був меккою лівих художників


- Н. Лобанов-Ростовский свої картини купував частинами і колекцію збирав багато років. Прямого спадкоємця у князя немає. Він хоче, щоб вся колекція збереглася в цілості. На Заході у Н. Лобанова-Ростовского були покупці, але вони не приховували, що продаватимуть колекцію по частинах. Князь мріє, щоб ця колекція зберігалася в державному музеї.
До речі, мер Москви Юрій Лужков зацікавився цим питанням, але недоброзичливці зуміли його переконати в тому, що в колекції є підробки. Це неправда! Всі речі цієї колекції я чудово знаю. У Києві знайти зацікавлених людей опинилося теж непросто. Я ходив на прийом в мерію.
Мене уважно вислухали і запитали: «Скільки коштує колекція»? Я відповів, що за оцінками аукціону «Сотбіс» - близько трьох мільйонів доларів. Гроші для нашої столиці невеликі. Розглядалося приміщення під колекцію - це могло бути будівля на Московській вулиці (зараз там музей «Культурної спадщини»)…
Навіть знайшовся меценат - молодий киянин, мільйонер, який виявив цікавість до княжої колекції. Він зустрівся з Н. Лобановым-ростовським. Підписали попередній договір, а коли справа дійшла до того, щоб перевести всю суму на рахунок князя, то угода не відбулась, оскільки бізнесмен збанкрутів…

Ви розумієте, в Києві не так вже багато музеїв європейського рівня. Ми історично багато зазнали - це цілий ланцюг несприятливих обставин. У культурному плані ми упустили багато можливостей. Вся історія України - це безперервний ланцюг упущених шансів… А у випадку з Н.
Лобановым-ростовським і його колекцією робіт театральних художників почала ХХ століття ми могли б отримати престижний музей світового рівня, який дуже швидко себе окупив би, тому що у всьому світі є величезний інтерес до колекції. Я вважаю, що необхідний цивілізований підхід, діяльне, щире розуміння з боку тих людей, від яких залежить майбутнє нашої культурної спадщини.

Джерело: day.kiev.ua


Tags: , , , ,

Українські художники 20 століття - сучасний погляд


Схожі записи

This entry was posted on Saturday, March 21st, 2009 at 09:15 and is filed under Українські художники 20 століття - сучасний погляд. You can follow any responses to this entry through the feed. Both comments and pings are currently closed.