- Н. Лобанов-Ростовский свої картини купував частинами і колекцію збирав багато років. Прямого спадкоємця у князя немає. Він хоче, щоб вся колекція збереглася в цілості. На Заході у Н. Лобанова-Ростовского були покупці, але вони не приховували, що продаватимуть колекцію по частинах. Князь мріє, щоб ця колекція зберігалася в державному музеї.
До речі, мер Москви Юрій Лужков зацікавився цим питанням, але недоброзичливці зуміли його переконати в тому, що в колекції є підробки. Це неправда! Всі речі цієї колекції я чудово знаю. У Києві знайти зацікавлених людей опинилося теж непросто. Я ходив на прийом в мерію.
Мене уважно вислухали і запитали: «Скільки коштує колекція»? Я відповів, що за оцінками аукціону «Сотбіс» - близько трьох мільйонів доларів. Гроші для нашої столиці невеликі. Розглядалося приміщення під колекцію - це могло бути будівля на Московській вулиці (зараз там музей «Культурної спадщини»)…
Навіть знайшовся меценат - молодий киянин, мільйонер, який виявив цікавість до княжої колекції. Він зустрівся з Н. Лобановым-ростовським. Підписали попередній договір, а коли справа дійшла до того, щоб перевести всю суму на рахунок князя, то угода не відбулась, оскільки бізнесмен збанкрутів…
Ви розумієте, в Києві не так вже багато музеїв європейського рівня. Ми історично багато зазнали - це цілий ланцюг несприятливих обставин. У культурному плані ми упустили багато можливостей. Вся історія України - це безперервний ланцюг упущених шансів… А у випадку з Н.
Лобановым-ростовським і його колекцією робіт театральних художників почала ХХ століття ми могли б отримати престижний музей світового рівня, який дуже швидко себе окупив би, тому що у всьому світі є величезний інтерес до колекції. Я вважаю, що необхідний цивілізований підхід, діяльне, щире розуміння з боку тих людей, від яких залежить майбутнє нашої культурної спадщини.
Гріцаненко Валентин Георгійович (11.04.2009) ...
Заслужений художник України.
Основний жанр творів - пейзаж.
Твори Валентина Гріцаненко знаходяться в приватних зборах в Україні, Росії, Польщі, Німеччині і інших країнах.
В «активний режим» живопису увійшов до 80-х зрілим прихильником «м'якого» реалізму з відчутним нахилом до романтичний-медитативно-наглядового світосприймання.
Малювання природи і на природі для ...
Бойчук Михайло Львович - біографія (25.02.2009) ... Самобутньо перетворив прийоми середньовічних і раннеренессансних, так само як і фольклорних настінних розписів.
Блискучий педагог і теоретик, об'єднав навколо себе групу молодих художників; їх діяльність зумовила (з 1927) програму «Ассоцiацii революцiйного містецтва Украiни» (АРМУ).
Серед найважливіших колективних робіт Бойчука з учнями (такими, як С.А.Налепинская-Бойчук, його дружина, И.И.Падалка, В.Ф.Седляр і ін.) - фрески в Луцьких казармах (1919) ...
Дитинство Отроцтво Юність (13.03.2009) ... Казимир був первістком; крім нього, в сім'ї були ще чотири сини (Антон, Болеслав, Броніслав, Мечислав) і чотири дочки (Марія, Ванда, Северина, Вікторія). Служба батька вимагала частих переміщень, і дитинство майбутній художник провів в українських селищах, оточених буряковими полями.
І через п'ятдесят років Мальовіч з хвилюванням згадував образи благодатної української природи, колоритні картини селянської праці. Радісне ...
Нотатки про категорії прекрасного і потворного в художній практиці України (23.03.2009) ...
Необхідно відзначити двоєвекторность в базових принципах вітчизняних авангардистів: інтерес до художніх центрів Європи поєднувався з етнічною орієнтацією художників, переосмисленням ними національних витоків. До речі, дуалізм властивий українській культурі з часів бароко (з'єднання народних уявлень з інтелектуалізмом латіноязичного освіти).
Кажучи про епоху класичного (раннього) модернізму, історія відзначає факт творчого діалогу українського авангарду з етнокультурой, ...
... 1898.
Минуле особливе привабливо для літніх людей і дітей: для одних - як милі душі спогаду, для інших - як захоплююча, але цілком реальна казка.
...Ми з семирічною внучкою любимо перебирати старі сімейні фото. На одному в полі зору потрапляє трамвай. І вона дивується: «Адже це ж вулиця Злодійського? Там трамваї ...
This entry was posted
on Saturday, March 21st, 2009 at 09:15 and is filed under Українські художники 20 століття - сучасний погляд.
You can follow any responses to this entry through the feed.
Both comments and pings are currently closed.