Українські художники 20-ого віку

Робота для газети “Київська думка”

1911, 16 травня - закінчення Київського Художнього Училища

1911-1915 - подорож до Фінляндії як коррспондента “Київської думки”, робота в Київських періодичних виданнях, викладання креслення і малювання в Школі для глухонімих, Київ

1913 - Брак з художницею В.В.Монастырской. Організація “Кільця” - кухоль представників кубофутурістічиського напряму. Організація виставки “Кільця”.

1914 - написання в з.Боярка (під Києвом) трактату “Живопис і Елементи”. Розпад “Кільця”.

1915-1917 - переїзд на Кавказ - викладання в містечку Герюси (тепер Горіс), Нагірний Карабах.

1917 - Повернення до Києва, народження дочки Ярослави

1917-1918 - викладання художніх дисциплін в Золотоношськом Комерційному Училищі, Київській Художньо-ремісничій Школі-Майстерні Друку, Боярській Вищій Початковій Школі

1918, 9 червня - виступ на з’їзді діячів українського мськусства з програмним доповіддю “Основні завдання розвитку мистецтва живопиши на Україні”.

1919-1920 - один із засновників Кустарного Товариства …

Богомазів Олександр Костянтинович 1880 - 1930 →

…Ми з семирічною внучкою любимо перебирати старі сімейні фото. На одному в полі зору потрапляє трамвай. І вона дивується: «Адже це ж вулиця Злодійського? Там трамваї не ходять». - «Так. Зараз. А колись…» Серед альбомів з репродукціями картин улюблених художників вибираю той, де зображена та ж вулиця: «Ти подивися, який трамвай у Богомазова».
- «Раніше були такі, з трикутною кабіною?» - «Ні, там просто спуск крутої і скажена швидкість. Трамвай, врізаючись в повітря, розтинає його, як, пам’ятаєш, човен воду? І здається, що кабіна така ж вузька і гостра, як ніс човна». Задумавшись, пригадує, порівнює, а потім погоджується: «Точно».

А.Богомазов з дружиною Вандой і дочкою Ярославой. 1924 р.
«Немає пророка в своїй вітчизні»
А колись навіть знавці мистецтва не цілком розуміли (тому і відкидали) хід думок художника-авангардиста. Було це на початку минулого століття, коли на Заході, у Франції і Італії, в мистецтві тільки …

Мозаїка життя по А Богомазову →

Учасник Першої (1915-1918) і Другої (1941-1945) світових воєн.
Примикав до харківської футуристичної групи «Сімка» (1918) і «Асоціації революційного мистецтва України» (АРМУ; з 1927). Випробував вплив В.Е.Татлина.
Творча зрілість Ермілова співпала з революцією.
Займаючи з 1919 керівні пости в системі харківської художньої освіти (під його керівництвом місцеве училище було перетворене в 1921 в технікум, по авангардності своїй не поступливий московському Вхутемасу - Вищим художньо-технічним майстерням), будучи також розділом ізо-секциі Українського телеграфного агенства (УКРОСТА), Ермілов прикрашав місто до масових політичних заходів, розписував агітвагони і робочі клуби.
Найбільш крупні роботи такого роду (наприклад, конструктивістська «ростральна колона», зведена до 10-летию Жовтня, 1927) збереглися лише у вигляді старих фото. Крім живопису і дизайну (з 1922 він суміщав їх в серії яскравих контррельєфів або «живописних об’єктів» з дерева і металу) майстер успішно експериментував і у сфері фотомонтажу.
Агітаційні завдання не заважали цим творам існувати і у вигляді самоцінних арт-об’ектов: так, в серії особливого роду «меморіальних дощок» ( …

Ермілов Василь Дмитрович 1894-1968 - біографія →

Звинувачені в «буржуазному націоналізмі», сам майстер і ряд його учнів стали жертвами сталінського «великого терору». Всі створені ними розписи були варварські знищені, а поняття «бойчукизм» довгий час вважалося офіційно-лайливим словом.
Нині це мистецтво вивчається по старих фотознімках, а також по небагатьох станкових роботах майстра, що збереглися (картина Жінки у яблуні , початок 1920-х років, Музей українського мистецтва, Київ).
Бойчук був розстріляний в Києві 13 липня 1939. Джерело: krugosvet.ru

Бойчук Михайло Львович - біографія →

Феофилактова і В. Міліоті.
У них також вгадується вплив традицій Імператорської академії витівок, де молодий художник познайомився з творами російських, українських і польських майстрів - таких як Степан Бакаловіч, Вільгельм Котарбінській, Генріх Семірадській і їх послідовників І. Бродського, Ф. Кричевского і І. Мясоєдова.
Максимович був членом художньо-філософського об’єднання «Сад богів», який очолював художник Іван Мясоєдов, вчитель Максимовича. Всеволод Максимович вів богемний спосіб життя, вживав наркотики і алкоголь. У 1914 році він зіграв головну роль в авангардному фільмі «Драма в кабаре футуристів». Незабаром після цього він покінчив життя самогубством.
Швидше за все, причиною, що штовхнула художника на такий крок, став провал його персональної виставки в Москві. За іншою версією самогубство викликала нещаслива любов. Довгі роки після смерті художника його роботи залишалися маловідомі.
Нове відкриття самобутньої творчості Всеволода Максимовича і сплеск інтересу до нього відбулися завдяки виставці «Перехрестя: модернізм в Україні, 1910-1930», яка проходила в 2007 році в культурному центрі Чікаго.
…

Всеволод Максимович Vsevolod Maksimovich Коротка біографія →